FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

/Files/images/paul/P9180072.JPG МУЗЕЙ БОЙОВОЇ СЛАВИ


при Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54



Повна назва: Музей Бойової Слави при ЗОШ № 54



Місце знаходження: пр. Корабелів, 10-б



Дата виникнення: 8 травня 1985 р.



Приналежність: школа



Категорія охорони: шкільна



Керівник музею: Пауль Віктор Володимирович


/Files/images/paul/P3300065.JPG Уніфікований паспорт музею

Код музею МБС/МЗОШ № 54

I. Повна назва музею Музей Бойової Слави

II. Профіль музею Історичний

III. Форма власності Суспільна

IV. Засновник, власник МЗОШ № 54 І – ІІІ ступенів

V. Підпорядкування Міністерство культури та мистецтв України

VI. Заклад, що здійснює методичне керівництво Обласний комітет по туризму, краєзнавству учнівської молоді

VII. Статус Громадський

VIII. Категорія за групою оплати праці

IX. Адреса музею, телефон, факс пр. Корабелів 10б, 25-51-58; 25-51-41

X. Короткі історичні відомості (дата заснування з посиланням на джерела)

Дата створення музею 8 травня 1985 року на підставі рішення Ради ветеранів клубу «Подвиг» затверджений наказом Міністерства Освіти України від 20.05.1997року № 152.

Зареєстрований при Центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді з лютого 1998 року.

/Files/images/paul/P5040275.JPG XI. Структура музею:

XII. Керівний склад музею:

головний хранитель Пауль Віктор Володимирович

XIII. Персонал музею:

1) всього працівників - 1

наукових працівників та екскурсоводів, з них:

2) мають вищу освіту - 1

XIV. Нерухомі пам'ятки історії та культури у складі музею:

1) загальна кількість, з них:

2) музеєфіковані 180

3) немузеєфіковані

XV. Характеристика музейного приміщення: Кімната, площею 32,50 м2

Мета роботи музею:

• ознайомлення учнів з героїчною історією українського народу в роки ІІ Світової війни;

• розвиток пошукової роботи;

• виховання у школярів шанобливого ставлення до ветеранів ІІ Світової війни, почуття патріотизму та любові до Батьківщини, свого народу та його героїчного минулого.

Методика роботи музею :

розвиток в учнів бажання вивчати героїчне минуле своєї Батьківщини, збирати експонати, проводити пошукову роботу, спілкуватися з ветеранами ІІ Світової війни, свято шанувати нетлінну пам'ять наших визволителів. Музей Бойової Слави при Миколаївській ЗОШ №54 є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню національної свідомості, любові до рідної землі, патріотичному вихованню юних громадян України у справі увічнення пам'яті героїв ІІ Світової війни.


/Files/images/paul/PB290001.JPG ОГЛЯДОВА ЕКСКУРСІЯ ПО МУЗЕЮ БОЙОВОЇ СЛАВИ МЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ № 54


Шановні гості, вашій увазі пропонується екскурсія по Музею Бойової Слави Миколаївської загальноосвітньої школи № 54. При нашому музеї діє гурток «Юні музеєзнавці», до складу якого входить 15 учнів 6-Г класу. Головним завданням діяльності гуртка є отримання юними музеєзнавцями необхідних знань, вмінь та навичок по веденню екскурсій для учнів школи в музеї Бойової слави, та інших сфер музейної справи (зберігання, шифрування та облік музейних предметів). Зокрема, робота гуртка «Юні музеєзнавці» ведеться за такими напрямками:

ü Екскурсійна діяльність (проведення членами гуртка екскурсій для учнів школи, як молодшої так і середньої). Екскурсії, як оглядові, для ознайомлення з історією створення музею, його діяльністю, музейними фондами, так і тематичні присвячені пам’ятним датам, подіям війни, військовим святам.

ü Виступи членів гуртка на лінійках присвячених подіям ІІ Світової війни. Це і: День партизанської слави, День Визволення України, День Визволення м. Миколаєва, День Перемоги та інші.

ü Організація виховних заходів (свят, годин пам’яті) для учнів молодшої школи.

ü Робота з ветеранами: привітання ветеранів війни і воїнів-інтернаціоналістів з їх пам’ятними днями, запрошення їх до шкільного музею, на класні та інформаційні години.

ü Священним обов’язком гуртківців є впорядкування (прибирання, прикрашення до пам’ятних дат, покладання квітів) могили Героя Радянського Союзу Богашова О.І., закріпленої за нашою школою.

ü Немаловажним видом роботи є робота інформаційна, це агітація учнів школи – допомагати покращувати музей Бойової слави: поповнювати основний і науково-допоміжний фонди, брати участь у виховних заходах, співпрацювати з батьками учнів школи і т.д.

ü Співпраця з громадськістю, зокрема з інтернет-виданням «KORABELOV.INFO», видання статей, новин і т.д.

Загалом уся діяльність гуртка «Юні музеєзнавці» нерозривно пов’язана з шкільним музеєм Бойової слави, де учні можуть на практиці реалізовувати все, що вони вивчають в теоретичній частині, розвиватися не лише, як музеєзнавці, а як компетентно розвинена особистість з активною громадянською позицією.

Діяльність гуртка нерозривно пов’язана з роботою в шкільному музеї Бойової слави, який зберігає не лише документи, фотографії, присвячені цій тематиці, а й експонати – особисті речі солдат, військове спорядження, набої, боєприпаси. Учнями гуртка ведеться робота по збору матеріалів, спогадів ветеранів ІІ Світової війни Корабельного району, їх привітанню зі святами, пам’ятними датами, річницями, запрошення до школи. Члени гуртка впорядковують могилу Героя Радянського Союзу Богашова Олександра Івановича. В музеї зберігаються конкурсні роботи учнів школи: «Вітчизняна війна в назвах вулиць м. Миколаєва», «Біль війни в моїй родині», «По місцям Бойової слави», фотоальбоми, які зберігають інформацію про діяльність гуртка. В результаті пошукової роботи гуртківців було поповнено колекцію медалей музею медалями Лянної Катерини Іванівни, прабабусі учня школи Вербицького Дениса.

Пошуково-археологічний клуб «Вітчизна» подарував музею велику кількість експонатних матеріалів, зокрема це і особисті речі німецьких солдат (зубні щітки, шеврони, гроші, смертні житони, пряжка, кобура для пістолета, фляга, залишки амуніції, протигаз і т.д.), зброя (залишки пістолета «Браунінг», гільзи від куль, патронів, снарядів різних калібрів, магазини кулеметні, для пістолетів, рушничні, залишки гранат, мін і т. д.).

Наш музей створено 8 травня 1985 року на честь 40-річчя Великої Перемоги українського народу над нацистськими загарбниками. Засновником та незмінним керівником музею тривалий час була Мошняга Віра Олексіївна, яка заснувала при музеї учнівський клуб «Подвиг», до керівного складу якого входили ветерани війни.

Все те, що ви бачите – зроблене та зібране учнями, вчителями, батьками та ветеранами Великої Вітчизняної війни. На сьогоднішній день музей нараховує близько 180 експонатів, з яких 95 експонатів основного фонду, які ви можете спостерігати на полицях нашого музею.

Зараз ми познайомимо вас з головними експонатами нашого музею та з тематичними розділами або експозиціями.

В музеї представлені експонати, які висвітлюють і нагадують кожному з нас про подвиги воїнів в роки ІІ Світової війни.

Це військова зброя: авіакулемет, вибухівки, гвинтівка, залишки пістолету Браунінг, ящики від патронів, кулеметні стрічки, штики, кулеметний ящик, артилерійські гільзи.

А ось особисті речі солдата: солдатські польові погони, шинель, фляга (демонстрація солдатських трофеїв). А також солдатські каски.

Тематико-експозиційний план нашого музею складають такі експозиційні розділи: «Слава Небесної сотні», «Герої не вмирають» - присвячений воїнам 79-ОАМБ, учасникам АТО, які загинули, «Афганістан – це біль що в серці назавжди», «Події ІІ Світової на теренах Миколаївської області», «Герої Партизанської Слави м. Миколаєва».

На новий навчальний рік заплановано проведення екскурсій в музеї для учнів школи, створення нових тематичних альбомів та збірників, поповнення музейної колекції новими матеріалами.

Шановні учні, запрошуємо вас стати членами гуртка «Юні музеєзнавці», разом з гуртківцями зберігати пам'ять про героїчне минуле нашої країни, нашого міста, наших предків.


Тематична екскурсія на тему:

«Підпільно-партизанський рух у м. Миколаєві».


70 років тому, 9 травня 1945 року нацистська Німеччина капітулювала, закінчилась війна для України. Полум'я Другої світової війни палахкотіло цілих шість років. У вир цієї трагедії було втягнуто 61 державу. Битви йшли на території 40 країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії воюючих сторін нараховували понад 110 мільйонів чоловік. Війна забрала більше 55 мільйонів людей.

17 серпня 1941 року гітлерівськими військами було окуповано Миколаїв. Фотографії. Нацистська окупація Миколаївщини тривала більше 30 місяців. Територія нашої області була поділена між німецькою та румунськими окупаційними владами по річці Південний Буг. Частина території під назвою «Трансністрія» відійшла до Румунії. На лівому березі до правого берега Дніпра було створено Миколаївський генеральний округ, який входив до складу німецького рейхскомісаріату «Україна» на чолі з рейхскомісаром Еріком Кохом. Фотографії

З перших днів окупації в Миколаєві було запроваджено так званий «Новий порядок», який передбачав комендантську годину: мешканці могли знаходитись на вулиці до означеного часу, вільне пересування громадян з одного населеного пункту в інший було можливим лише при наявності спеціальної перепустки. Порушники оголошувались грабіжниками, партизанами і підлягали розстрілу на місці.

Мешканці Миколаєва, як і все населення області, наражалося на смертельну небезпеку і підлягало планомірному знищенню. Але навіть в таким жахливих умовах надія на визволення з-під влади фашистських загарбників не вмирала. Щоб ця мрія перетворилася на реальність, люди, які опинилися в окупації, за покликом серця, створювали підпільні групи, організації, йшли в партизани. Саме підпільно-партизанський рух на Миколаївщині планомірно підривав сили окупаційних військ, проводячи різноманітні диверсійні заходи: підривали залізничні вузли, літаки, склади, порушували лінії зв’язку тощо.

Однією з перших заявила про себе в окупованому Миколаєві диверсійно-розвідувальна група під керівництвом В.О. Лягіна (Корнєва). Група була сформована ще до початку окупації. Віктор Олександрович Лягін Фотографії народився у Брянській області 31 грудня 1908 року. У 1922 році разом із батьками переїхав до Петрограду, де закінчив школу. Після закінчення, у 1934 році, Ленінградського політехнічного інституту, В.О. Лягін працював інженером-технологом на станко-будівному заводі ім. Ілліча. У 1938 році він став співробітником органів безпеки. Перед війною виконував відповідальні завдання за кордоном.

Одним із найважливіших завдань розвідувально-диверсійної групи було проведення диверсійних операцій. Найбільшими з них була диверсія на Інгульському військовому аеродромі Фотографії (сучасний парк Перемоги), проведена в липні 1942 року. Підривником був Сидорчук. Дана фотографія взята з німецького фотоальбому. Пожежа вирувала протягом двох діб.

У 1942 році під керівництвом В.О. Лягіна у Миколаєві була створена підпільна організація "Миколаївський центр", яка налагодила зв'язок із підпільними організаціями Миколаївської та Херсонської областей. 19 місяців відважно діяла ця диверсійно-розвідувальна група. У лютому 1943 року гітлерівці напали на слід В.О. Лягіна і заарештували його, а у липні розвідник був розстріляний. У 1944 році В.О. Лягін був удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

З травня 1942 року в місті діяла ще одна розвідувальна група Генерального штабу Червоної Армії на чолі з В.І. Андрєєвим (псевдонім А.В. Палагнюк). Фотографії. У суворі дні на початку війни, В.І. Андрєєв подав заяву Верховному Головнокомандуванню з проханням відправити його у ворожий тил для розвідувальної роботи. Прохання задовольнили і направили до Миколаєва. Добре орієнтуючись у місті, В.І. Андрєєв зумів створити широку мережу явочних і конспіративних квартир, встановив зв'язок з підпіллям у 35 населених пунктах області.

Через відсутність зв'язку з командуванням, розвідник змушений був направляти за лінію фронту зв'язкових із важливими донесеннями про дислокацію німецьких і румунських частин у миколаївському гарнізоні та про перебазування німецько-фашистських військ на схід.

Влітку 1942 року з важливими відомостями про плани літніх наступів гітлерівських армій В.І. Андрєєв направив на Велику землю юних розвідників Шуру Кобера і Вітю Хоменка. Фотографії Сміливі, кмітливі підлітки визивали у окупантів менше підозри. Було розроблено маршрут юних зв’язкових. По ворожих тилах хлопцям треба було пройти понад 1000 км, через Луганськ, Ростов, Краснодар до лінії фронту, щоб потрапити у розташування наших військ. Карта

Для юнаків підготували відповідні документи. Шифровку підпільники зашили між устілкою і підошвою черевика Віті, а копію донесення сховали у бамбукову паличку Шури. 17 серпня 1942 року О. Кобер і В. Хоменко успішно перейшли лінію фронту, а 27 серпня на військовому літаку їх доставили до Москви, де донесення було передане Головному розвід-управлінню Генерального штабу Червоної Армії.

Після успішного виконання бойового завдання хлопців літаком переправили із Москви до Миколаєва разом з радисткою Лідією Бриткіною. Вони приземлилися на парашутах поблизу села Себине Новоодеського району. З літака скинули два навантажених мішки, в яких містилися радіопередавачі, розмножувальні апарати для друкування листівок, фотоапарати, зброя, одяг.

Але внаслідок зради, у листопаді 1942 року Шура Кобер і Вітя Хоменко були схоплені фашистами. Гестапівці не могли визнати себе переможеними в битві з хлопцями. Вони не могли, не хотіли вірити в незламність духу якихось дітей. 5 грудня 1942 року Шура Кобер і Вітя Хоменко були страчені на міській площі по вул. Радянській.

За свій подвиг хлопці були нагороджені посмертно орденами Вітчизняної війни І ступеня, пізніше в Миколаєві їм було відкрито пам’ятник. Фотографії

В нашому місті сьогодні діє Музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 р.р.» Фотографії


Тематична екскурсія на тему: «Ветерани Корабельного району, визволителі м. Миколаєва».


Екскурсовод І: Богашов Олександр Інокентійович

Богашов О.І. брав участь у битві за Дніпро, визволяв Україну, Молдавію. Був тяжко поранений, але зустрів Перемогу справжнім героєм. В пам'ять про бойові подвиги у роки війни 1941-1945 йому вручено нагрудний знак «Ветеран Армії» (1981 р.)

У музеї оформлено стенд герою, де представлені його особисті речі: солдатська фуражна, фотокартки, лист нагородження про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу. Свято зберігаються листи Ради ветеранів колишньої 163-ї стрілецької Роменсько-Київської дивізії, а також книги про Богашова О.І. («Герої Великої Вітчизняної війни»). Члени музею Бойової Слави дізналися про життєвий та бойовий шлях героя.

Ведеться робота по упорядкуванню могили Героя Радянського Союзу Богашова Олександра Інокентійовича. Пам'ять про героя залишиться в наших серцях.

Екскурсовод ІІ: Казімов Алібаба Нарсулаєвич

Один з визволителів міста Миколаєва.День народження: 06.08.1924р.Уродженець міста Дербети, Дагестан.

Почав брати участь у бойових діях в 1942 році, під Моздоком у складі 839-го стрілецького полку, чотириста другої стрілецької дивізії. Потім запеклі бої у складі чотириста дванадцятий стрілецької дивізії 54-ого артилерійського полку. Після боїв в районі Таганрога дивізія стала іменуватися Таганрозької. Бойовий шлях дивізії відзначений орденами «Червоного Прапора», Суворова II ступеню.

Починаючи з 1943 року бере участь у визволенні України. Основні міста, через які з боями пройшов алібі Нарсулаєвич: Волноваха, Великий Токмак, Березнегувате, Снігурівка. Далі жорстокі бої при звільненні міста Миколаєва. Потім фронтовий шлях Алібаби Нарсулаєвича походив через Березанський район, Одесу, Молдову, Румунію, Угорщину, Австрію, де і закінчив війну.

Нагороджений орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», трьома медалями «За відвагу» та багатьма іншими нагородами. Як визволитель міста Одеси був почесним гостем міста-героя в дні святкування 60-річчя його звільнення - 10 квітня 2004 року.

З березня 1976 житель міста Миколаєва, Корабельного району. Працював на будівництві глиноземного заводу в складі колективу БУ-431 тресту «Чорноморгідробуд».

Був одним з активних ветеранів війни-фронтовиків, брав участь у військово-патріотичної роботи серед молоді району. Учасник багатьох зустрічей з керівництвом області міста Миколаєва, району, ветеранами війни, молоддю.

Екскурсовод ІІІ: Сємічєв Яків Миколайович

Яків Миколайович Сємічєв був учасником заколоту в Угорщині. Його завжди запрошують як почесного гостя в Угорщину.

Після закінчення Мурманського училища зв'язку в 1943 році пішов на фронт Учасник ІІ українського фронту, служив у штабі дивізії.

Був направлений в дивізію в Кіровоградську область. Дивізію не знайшов. В ту ніч на село налетіли нацистські літаки і розбомбили його. Від штабу нічого не залишилося. З дивізією зв'язку не було. Послали в 21-у стрілецьку Гвардійської дивізії.

Корсунь-шевченківське угруповання пройшов: Кіровоград, Умань, Молдавію, Румунію. За 45 денну битву за Будапешт - оголошено ​​подяку генерал-майором Цвєтковим. Учасник Корсунь-Шевченківської операції. Після визволення Румунії, Югославії з 13 лютого 1945 до грудня 1972 служив в ЗС УССР.

З травня 1945 по березень 1946 служив у Відні, Австрії, потім в Умані. У 1948 році відправили до Німеччини до грудня 1956 року, де присвоїли звання заступника начальника зв'язку.

У Сімферополі був заступником начальника по радіо, до 1965 року. Потім відправили знову в Молдавію на кордон. У Молдові був нагороджений грамотою Ради Комуністів Ветеранів війни.

Мав такі нагороди: у 1969 році був нагороджений - Орденом Червоної Зірки. За участь у контрреволюції Чехословаччини, був нагороджений - медаллю за Відвагу, Червоної Зірки. Був нагороджений - Орденом Вітчизняної війни, За бойові заслуги, За безперервну службу в Армії (не менше 25 років) було присвоєно звання: Ветеран Збройних Сил.

Екскурсовод ІV: Андрєєв Микола Андрійович

Народився 25 грудня 1925 року в сім'ї робітників в Богоявленському. До лав Радянської Армії призваний 3 квітня 1944 року.

Брав участь у боях за визволення Білорусії, на посаді старшого кулеметника 371-го стрілецького полку. У боях за місто Брест був поранений у праву гомілку і передпліччя. Після лікування був направлений у в/ч 216, окремий саперний батальйон Українського фронту. День Перемоги зустрів у Румунії, де і продовжував службу у військових частинах Радянської Армії по захисту Батьківщини.

У березні 1950 року був демобілізований на посаді старшини стрілецької роти у званні ст. сержанта.

Окрім ветерана війни, мав звання ветерана праці, був членом Ради ветеранів Корабельного району, членом клубу «Подвиг» МЗОШ №54.

Кiлькiсть переглядiв: 162